Що ми звикли бачити у себе на подвір'ях? Або це стародавні радянські конструкції, які поступово знищуються природою та місцевими жителями.

... або типові штамповані "містечка" яскравих клоунських кольорів. Дитячий майданчик у стилі "дорослим краще знати, що потрібно дітям".

Ще в 70-х роках за підтримки ЮНЕСКО були проведені дослідження, щоб з'ясувати, як саме діти оцінюють простір, в якому живуть і грають. Результати показали, що дитяче розуміння щастя суттєво відрізняється від дорослого. Діти хочуть самостійності, а дорослі намагаються створювати ігрові простори, щоб захистити їх від усього світу.

Хороші майданчики ті, які не просто займають дітей, а дають можливість включити фантазію, перевірити себе на міцність, пізнати навколишній світ. Вимог безпеки це зовсім не виключає.

*Growing Up in Cities («Зростання в місті»), проведене в 70-х роках ХХ століття урбаністом і міським планувальником Кевіном Лінчем, і його оновлена і розширена версія Growing Up in an Urbanizing World («Зростання в урбанізованому світі»), виконана в 90-х роках Луїз Чавла. Обидва дослідження проводилися за підтримки фонду UNESCO і ставили за мету дізнатися у самих дітей, як вони оцінюють простір, в якому живуть і грають, і яким вони хотіли б бачити його через 10 років.

Виявилося, дітям подобається там, де панує доброзичливий настрій, громадські місця відкриті та доступні для всіх, де є можливість знайти багато друзів та мати «свій» куточок для вільної гри, а також брати участь у подіях усередині спільноти.

Чого бажають діти?

Самостійно гуляти. Серед найважливіших чинників міської «доброзичливості» діти назвали, перекладаючи дорослою мовою, можливість безперешкодно пересуватися районом без супроводу старших.

Дієвою мірою у відповідь може служити так зване «заспокоєння руху» (traffic calming) за допомогою створення велодоріжок, розширення тротуарів і розвиток мережі громадського транспорту.

Планування самого району також відіграє у питанні свободи пересування. Тут доречно згадати цікавий трюк, вигаданий американськими урбаністами, — так званий попсикл-тест. Сенс його простий: якщо 8-річна дитина може самостійно вирушити в магазин за фруктовим морозивом на паличці, відомим як «попсикл», і повернутися додому до того, як воно розтане, — велика ймовірність, що район, в якому він живе, непогано спланований . А ось наявність маргінальних особистостей та «страх незнайомства» виявилися чинниками, важливими переважно для батьків. Діти самі чудово вчаться визначати місця збирання підозрілих типів і завжди оминають їх стороною.

(!) Перші поверхи будівель житлових будинків, віддані під магазини, кафе та перукарні, забезпечують постійний потік людей на вулиці та роблять її безпечною.

Грати на природі. Пісок, земля, вода, дерева та спортивні майданчики в кроковій доступності від будинку

Бути міським жителем. Діти щасливі, коли вони можуть відчути себе міськими жителями нарівні з дорослими.

Залучення дітей у процес планування через дослідницькі прогулянки районом та воркшопи вперше стало практикуватися в Німеччині, потім у Данії, Голландії та країнах Скандинавії.

І знову виявилося, що від цього виграли не лише діти, а й планувальники, які здобули нове бачення та новий підхід до роботи з простором.

Вільно вибирати, де та коли грати. Як виявилося, ступінь свободи дитини в грі сьогодні дуже обмежена заходами безпеки: самі батьки не готові поступитися своєю обережністю та подарувати своїм дітям можливість ризикувати навіть задля підвищення пізнавальної активності.

У Канаді, Австралії, Великій Британії та інших країнах провели дослідження та з'ясували, що як покриття для дитячих майданчиків придатна гумова плитка, рідка гума, мульча з деревної кори або волокон, пухкий пісок, синтетична трава та композитний пісок. Покриття повинні тестуватися на здатність поглинати удар з урахуванням можливої висоти падіння дитини. Звичайно, правильне покриття не зможе повністю вберегти дітей від травм, але як мінімум дозволить знизити їх кількість та тяжкість.

Конструктивні фактори, які фахівці рекомендують враховувати під час планування та конструювання дитячого майданчика:

1. Розташування майданчика, безпека та легкість підходів до нього. Бажано, щоб на шляху на майданчик не було вулиць з інтенсивним рухом (хоча б поруч із входом на майданчик). Проектувальники повинні також замислитися над тим, де будуть припарковані автомобілі батьків і де можна розмістити дитячі та інвалідні візки.

2. Тінь. Якщо на майданчику і навколо неї немає дерев, необхідно створити її штучним способом.

3. Екологічна безпека. Відсутність підприємств із шкідливими викидами чи інших токсичних загроз, і навіть отруйних рослин поблизу тощо.

4. Перепад висот може бути використаний для створення цікавішого ігрового простору. Не треба приїжджати на бульдозері і зривати милий горбок, якщо можна побудувати драбинку, міст, канатну систему або ще щось.

5. Дренаж. Рекомендується використовувати таку дренажну систему, яка не вплине на загальну безпеку майданчика, але при цьому добре забезпечить стік води та довговічність місця для ігор.

6. Потрібно заздалегідь продумати, як діти гратимуть на різних ділянках майданчика, щоби потоки дітей як мінімум не стикалися.

7. Населення. Необхідно прорахувати, скільки приблизно людей відвідуватиме той чи інший майданчик, а також зрозуміти, як збалансувати пропорції місця для обладнання та вільного простору. Грубо кажучи, де діти будуть борсатися в піску, де просто носитися, а де зможуть розташуватися мами з колясками, не наражаючи молодших на постійний ризик бути перекинутими. Для батьків мають бути передбачені лавочки, туалет (!), Тінь, джерело води (!!).

8. Придатність майданчика для дітей (і не тільки дітей) різного віку. Щоб поки що онучки спокійно скачуть через резиночки, а онуки беруть на абордаж гірку, їхні дідусі спокійно рубалися в доміно чи шахи.

Є навіть пункт, який рекомендує спеціально підготувати великі дерева, що ростуть поблизу майданчика, для безпечного лазіння.

Це лише деякі з рекомендацій. Як бачите, вони охоплюють буквально всі сфери - від безпеки та комфорту до "видовищності".

В Одесі все ще немає програми, за якою було б визначено місця для встановлення дитячих майданчиків та вказано відповідальних осіб.

У правилах благоустрою йдеться лише про якогось ефемерного "балансоутримувача": 

"Благоустрій та утримання в належному стані територій парків, рекреаційних зон, скверів, зон зелених насаджень, майданчиків для дозвілля та відпочинку здійснюють їх балансоутримувачі відповідно до цих Правил та інших нормативів ".

Якщо говорити про вже створене, то спершу інвентаризація! та визначення якості майданчика (грубо - ок, не ок, терміново лагодити, взагалі знести).

На прикладі Дніпра є і мапа: